Синдром в’єтнамський… афганський… донбаський…
avatar

На тренінгах по реабілітації ветеранів часто доводиться чути про наслідки участі в бойових діях для психіки їх учасників.
Часто сам наводжу приклад в’єтнамської війни і її наслідки для американських ветеранів:

За 10 років бойових дій у В’єтнамі бойові втрати американської армії склали близько 47 тис. чоловік.
За наступні 10-15 років після закінчення в’єтнамської війни після повернення на батьківщину самогубством покінчили з життям близько 57 тисяч ветеранів в’єтнамської війни (різні джерела наводять різні цифри, але не меншу 20 тисяч — в будь-якому випадку цифр порівняні).
В тюрмах сиділи близько 60% ув’язнених — ветеранів. При тому, що лише 2% населення США приймали участь у в’єтнамській війні.

Цифри жахливі… наслідки — важкі…

Також були зруйновані сім’ї… агресивність… алкоголізм і наркоманія … втрата цінностей… соціальна дезадаптація та інші наслідки.

Чи було все це наслідком пережитого у В’єтнамі?
І так, і ні…

На мій погляд значно сильніший вплив на психіку ветеранів мало відношення соціуму США поств’єтнамського періоду — боротьба за мир (за підтримки СРСР), неприйняття в’єтнамської війни…

Американські військові у В’єтнамі виконували свій обов’язок — захищали інтереси своєї країни.
Вони поневірялися, наражалися на небезпеку, втрачали друзів, вбивали ворогів, що намагалися вбити їх.
Вони вважали себе героями або, щонайменше — захисниками інтересів своєї держави і ідеалів демократії на далекій в’єтнамській війні.
А батьківщина зустрічала їх як злочинців, як вбивць мирного населення — їх зустрічали юрби борців за мир з відповідними плакатами… від них відвертались друзі, рідні та близькі…
Не ветерани в’єтнамської війни уникали соціуму — соціум відвернувся, відкинув їх.
Америка, інтереси якої вони захищали у далеких в’єтнамських джунглях відвернулась від них.

Що сильніше вдарило по психіці ветеранів тієї війни — обстріли і бойові дії? чи зрада рідних та близьких?

З ветеранами афганської війни ситуація була не на стільки драматичною, але багато в чому схожою — СРСР розвалювався і людям було байдуже до ветеранів афганської війни.
Журналісти, щоб привернути до себе увагу писали про «цинкових хлопчиків», про злочини, про наркоманію в «обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані».
Чи ветерани афганської війни не кінчали життя самогубством? не спивались? не сиділи за гратами?
Звичайно все це було — та кому це було цікаво?

До чого я про все це?

Зараз з АТО повертаються наші військові і від нашого соціуму — від нас з вами залежить якими вони будуть, які наслідки для них і суспільства в цілому будуть через 3-5-10 років.

Безумовно донбаський синдром буде — він вже є зараз! Але на скільки важкими будуть його наслідки для ветеранів, на їх рідних і близьких, для українського суспільства і України залежить від нас всіх.

Слава Україні!
і Героям — СЛАВА!!!

Тут Ви маєте можливість вподобати допис, поділитись з друзями та підписатись на оновлення

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

СПАМ-фильтр *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>