Повернення з війни
avatar

Чому бійцям так важко повернутись після АТО до мирного життя?
Навіть не повернутись остаточно — просто з’їздити у відпустку — на місяць? на 10 днів за сімейними обставинами?
Чому тут все стало таким чужим? Чому все викликає роздратування?

Давайте уявимо собі бійця в зоні АТО:
Він одягнений в піксельку, взутий у берці, у нього є його лати — бронік, розгрузка, є зброя — особистий автомат, з яким він майже ніколи не розлучається, СВД, міномет або кулемет.
В його найближчому оточенні є друзі-побратими, є улюблений або не дуже улюблений командир — безпосередній начальник, є спільний бойовий кінь — БТР, БМП або танк.
Є бліндаж — фортеця, в якій вони живуть і укриваються від ворожих обстрілів. Є польова кухня. Є туалет типу сортир — яма, перекрита не обрізними дошками з такими ж стінами, обтягнутим плівкою або стретчем.
Є верхнє командування (звичайно ж безглузде — якщо навкруги все незрозуміло, значить командування безглузде!).
Є тил, який повинен забезпечити боєкомплектом, хавчиком і запчастинами.
Є фінчасть — про існування якої згадуєш, коли приходить СМС-ка, що гроші впали на карту або коли довго не приходить.
Є мирні — які раптом можуть виявитися зовсім не мирними і підкинути гранату або пригостити медом з тротилом.
Є сепари від яких в будь-який момент очикуєш підлоти — обстріл, ДРГ, розтяжки або міни на вчора ще чистій дорозі.
Це все ОТОЧЕННЯ в якому боєць знаходиться і живе.

І це оточення ні на секунду не дає про себе забути! — Якщо в мирному житті ти вдома можеш забути про самодура-начальника, на роботі — про обридлих сусідів, на рибалці — взагалі про все і про всіх на світі, то на війні треба / повинен / змушений пам’ятати про все і одразу: бо забув = загинув !

У цьому оточенні боєць живе — ДІЄ:
— він використовує свою зброю і знищує ворога,
— він ховається в окопі і втискається в землю при обстрілі,
— він контролює і охороняє територію, АТО---укр
— він перевіряє машини і людей на блок-постах,
— він відпочиває — не заради відпочинку, як такого, а для того, щоб бути в змозі ефективно виконувати всі вище сказане.
А ще він втрачає друзів і витягує те, що від них залишилося з мінного поля, щоб передати рідним та близьким.

Всі його дії, всі ЗДІБНОСТІ, які він проявляє спрямовані на забезпечення виживання:
— чим влучніше він стріляє,
— чим швидше пірне в окоп,
— чим уважніше охоронятиме і доглядатиме на блок-посту
тим більше у нього шансів залишитися в живих.
За декілька місяців в АТО боєць навчився дуже багатьом дуже важливим і корисним речам, які ніколи не дізнався б в мирному житті … І які в мирному житті йому були б абсолютно нікчемними і непотрібними
— він  навчився по шелесту міни визначати, де вона ляже,
— по птахах і цвіркунам він визначає наближення стороннього,
— по поведінці приблудної кішки, що живе у бліндажі — початок обстрілу.

В умовах небезпеки у бійця дуже швидко сформувались дуже важливі і корисні ПЕРЕКОНАННЯ  що так «добре» і що таке «погано», що можна робити і що робити треба. Якщо в мирному житті вбивство — тяжкий злочин, то на війні знищення ворога — це передумова твого виживання! І да — при цьому можуть загинути і мирні жителі — куля, міна, снаряд не вибирають кого поцілити і коли пускаєш відповідь на постріл, ти не знаєш чи там лише бойовики, чи є і мирні.
І для забезпечення виконання бойового завдання боєць забирає чужу машину, для відпочинку і забезпечення елементарних побутових умов — бере безхозне майно, заселяється в чужий будинок, користується чужим ліжком, холодильником, посудом.

Є правила бою, правила війни, які неприйнятні й незрозумілі в мирному житті:
— на небезпеку реагуй миттєво — другого шансу, швидше за все, не буде! Якщо відчуваєш небезпеку — бий першим!
— супротивника потрібно знищити — щоб він не знищив тебе: поранений ворог може тебе вбити — мертвий — не представляє небезпеки,
— оточуючий світ ворожий — довіряй тільки перевіреним друзям: спочатку не вір — потім, якщо підтвердиться, що можна вірити — можна вірити … на стільки, на скільки можна.
Добрий дідусь-пасічник може виявитися диверсантом, пацан — шпигуном, журналіст — провокатором …
— ніяких емоцій — будь-яка емоція знижує контроль над ситуацією: злість може бути корисною в ближньому бою, але шкодить на блок-посту; страх, радість, смуток-печаль, співчуття, сором, вина — будь-яка емоція заважає адекватно реагувати на ситуацію,
— не можна ходити по одному маршруту — в наступний раз на твоїй стежці може виявитися міна або ворожа ДРГ: треба бути непередбачуваним — щоб противник не міг тебе прорахувати,
— потрібно знати свою територію і заздалегідь планувати свої дії — ти вразливий, якщо не знаєш шляхів відходу і не продумав заздалегідь свої дії на випадок зміни ситуації.

У бойових умовах у бійця є ЦІННОСТІ — розуміння того, що є важливим, потрібним, найціннішим — заради чого боєць робить все, що він робить.
І ці цінності кардинально відрізняються від цінностей мирного життя.
На війні немає напівтонів — є біле і є чорне.
Є наші — їх потрібно берегти, підтримувати і є вороги — їх потрібно знищувати!
На війні не важливо, чи підходять шкарпетки і берці за кольором до штанів — важливо і цінно, щоб вони є і не натирають ноги.
Не важливо, як виглядає твій сусід, не має значення коли він голився, не важливо чим від нього пахне або смердить, не має значення їсть він ножем і виделкою, ложкою чи просто руками — важливо, що він СВІЙ, важливо, щоб він був надійним і щоб в разі чого прикрив твою спину.

Тут є одна, найголовніша цінність — ЖИТТЯ!!!
І якщо в мирному житті воно просто мається на увазі
— «Ну так, звичайно, життя — цінна штука,  це ж і так всім зрозуміло! ..»,
то на війні вона закриває все — коли бачиш відірвані кінцівки побратима, з яким кілька хвилин тому пив каву, все сприймається зовсім по іншому!
Цінним є       — ЖИТТЯ,
цінним є        — ЗДОРОВ’Я
цінним є        — все, що забезпечує виживання: вода, їжа, боєприпаси, дах над головою
цінним є        — життя і здоров’я друзів-побратимів, цінним э їх настрій і емоцыйний стан.
Хворий, втомлений, злий, засмучений — не боєць — на нього не можна покластися.

Ось це все разом — оточення, здібності і дії, переконання і цінності — і є боєць в зоні бойових дій.
І у нього є МІСІЯ — знищити ворога, вижити самому і виконати бойове завдання — те, заради чого він тут знаходиться.

При цьому все це працює навіть якщо бійцю не доводиться брати участі в активних бойових діях — навіть якщо він не брав Карачун і Саур-Могилу, не виходив з-під Дебальцеве або Іловайська, не захищав ДАП, промзону Авдіївки, Мар’їнку, не був у інших гарячих точках.
Навіть якщо він просто перебував в декількох кілометрах від передка — все це про нього!

І ось тепер цього бійця виривають з цього оточення — забирають його автомат, каску і бронік, дають документи, підвозять до найближчої станції і кажуть

— Все — ти вже не боєць! Ти вже мирний житель — їдь додому …
І його кидають з усіма його бойовими цінностями і переконаннями, з усіма  надбаними ним навичками війни — в його старе нове оточення …

Де так само як колись дуже давно їздять машини, по парках біля фонтанів гуляють хлопчики з АТО-мир-укрдівчатками, в ресторанах гуде золота молодь, в конторах сидять бюрократи, увесь цей порядок охороняє поліція…
Де колишні старі друзі задають дурні питання …
Де дружина і інші родичі очікують побачити тебе — колишнього …

І їм не зрозуміло,
— чому ти не хочеш зняти камуфляж, збрити бороду,
— чому ти смикаєшся від різких звуків,
— чому уникаєш натовпу,
— чому не спілкуєшся,
— чому не смієшся разом з усіма.

Їм не зрозуміло, чому ти не такий як всі!

А тобі не зрозуміло, як так можна житии
— якщо там — ВІЙНА,
— якщо там — ОБСТРІЛИ,
— якщо там — СМЕРТЬ,
— якщо там — гинуть ПОБРАТИМИ — справжні, найближчі ДРУЗІ!




Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

СПАМ-фильтр *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>